старожил

В закарпатському селі,
У гірській долині,
Жив столітній вуйко,
Славнозвісний нині.

Славнозвісним став дідусь
Коли раптом вранці
Завітали в полонину
Кінофільмзніманці!

Дуже їм цікаві стали
Народні рецепти,
Що старому до ста років
Не дають померти.

Окружили діда гості,
Та давай питати,
Як же він зумів так довго
В світі проживати?

Задають йому питання
Про шкідливі звички,
Чи не мав він до паління
Змалечку привички?

Дід примружив хитро очі
Круте сиві вуса
На копиці сіна в лузі
Поглядає скоса.

Кінокамера на плівку
Копиці знімає,
Ну а вуйко про паління
Їм розповідає:

«Бачите он ті копиці,
Що ген-ген до краю,
Тютюну спалив не менше,
Точно пам’ятаю.»

Розгубились кіногості,
Що ж воно виходить:
Що для довголіття зовсім
Табачок не шкодить!?

- Може ви не пили діду
По життю горілки,
Та не бачили чортів,
Бурундучка й білки?

Дід всміхнувся й повертає
Камеру до річки,
Скільки ж, каже, випив «шнапсу»
В шинкарки Марічки!

Вже й не знають як кіно
Якісне відзняти,
Про що можна ще в старого
Для кадра спитати?

- Мабуть в міру ви дідусю
Жіночок любили,
Що не дав Господь дійти
Досі до могили?

Дід хитрюще посміхнувся:
«Не діждетесь дітки,
Он висить в кутку коса
Кістлявої тітки!

Вчора ввечері вона
В хату завітала
І з собою ледь мене,
Клята, не забрала!

Як дав смерті сексуально (попід хвіст)
Що я мав робити?
То тепер ще довго-о-о буду
На цім світі жити..!

Відлетіла вмить вона,
Позабувши косу…»
Поклав край сторічний дід
Режисердопросу.

Місце в фільмі відвели
Косі, річці, сіну
Й славнозвісним став дідусь
На всю Україну!!!