Мовчазним доторком своєї долі,
Всіх слів своїх, народжених тобою,
Прийшов до тебе я з любов'ю,
Й хотів би бачити тебе такою,
Сьогодні, завтра і завжди,
Скільки вже нам відпущено, і жди
Уже мене хоч ненадовго,
Скільки нам вділила доля.
Свою молитву ти повторюй,
І віру не втрачай в добро.
Щоби світились нашi лиця,
Себе не витрачати на дрібниці,
І поглядом сказать, що нам дано.
* * *
Мовчазним доторком сво долi
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121611365
Свидетельство о публикации №116121611365
Рецензии