Біла заздрість очей,
Пісня милого краю,
Шепіт теплих ночей,
Що вели нас до раю.
Повертали у молодість нашу.
І тремтіння повік
На грані сльози...
Вже ніколи не буде нам краще...
Щоб обняв я тебе
Ти лиш тихо скажи,
Й що мене не розлюбиш нізащо.
Вже не забуть повік
Приємність, розбавлену сльозою,
Минулий час прирік,
тепер зустрітися з тобою.
То ж хай розсудить Бог,
Це уже гріх чи нагорода.
І чи ще довго ми удвох
Будемо пить цю насолоду.
Лише наші слова,
Я в цю пісню вложив,
Ти тепер не одна,
Весь мій біль зрозумій...
Й не запитуй себе,
Чи правильно це,
Що мене знайшла і серце боліло.
Свіжий вітер життя,
За край понесе,
На зустріч із щастям і з дивом.
2008р.
Бiла заздрiсть очей
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121610704
Свидетельство о публикации №116121610704
Рецензии