То ли судьба, то ли?..
Де над світом – білий лебідь,
Розцвіла моя весна.
Посміхалися там небу
Дві берези і сосна.
Там лунала над землею
Пісня юна, голосна,
Сонцю кланялись лілеї,
Дві берези і сосна.
Чи то доля, чи недоля,
Чи без провини вина, –
Мов билина в чистім полі
Залишилась враз одна.
І тоді над головою,
Що мутніла не сп'яна,
Сумували дві берези,
Тихо плакала сосна.
Вітер полем, вітер степом...
За роками поспіша.
Попросилася до неба
Від земних гріхів душа.
Тільки час всі рани гоїть...
У віки тече Десна.
Гомонять над головою
Дві берези і сосна.
Свидетельство о публикации №116121504465