На дереве, на дубочке

НА  ДЕРЕВІ,  НА  ДУБОЧКУ

На дереві, на дубочку
Зозуля кувала,
Моїй крихітці-синочку
Долю віщувала.

Вісімнадцять накувала
Та й змовкла навіки...
Згасло сонце! В вісімнадцять
Він  закрив повіки.

Зозуленько, скупа птахо,
Чом мало кувала?!
Чому ж моє земне сонце
Могилою стало!


Рецензии