На дереве, на дубочке
На дереві, на дубочку
Зозуля кувала,
Моїй крихітці-синочку
Долю віщувала.
Вісімнадцять накувала
Та й змовкла навіки...
Згасло сонце! В вісімнадцять
Він закрив повіки.
Зозуленько, скупа птахо,
Чом мало кувала?!
Чому ж моє земне сонце
Могилою стало!
Свидетельство о публикации №116121504367