Лина костенко лейтмотив счастья

Лина Костенко «ЛЕЙТМОТИВ СЧАСТЬЯ»
(перевод Владимира Туленко)

Мне страшно признаться, ведь я - счастливая.
Проходят года, а ты мне всё люб.
Грохочет любви тропический ливень –
Земля с небом под венец идут.

Убаюкана ночью, тобою омыта,
Шатает меня среди белого дня.
Моё одиночество мною забыто,
Как плата, то взята судьбой у меня.

Несчастий моих ещё жатву помню.
Душа, опьянев, меня не беспокой.
Ох, я не Фауст. Я женщина только,
И я не скажу: «Мгновение, постой!»

Мгновение будь!
Не одним мгновением,
А жизнью целой, волнуй и тревожь.
Пока с калиною на успокоение
Не понесут… туда… Тогда уже, что ж…

*****

Ліна Костенко «ЛЕЙТМОТИВ ЩАСТЯ»
 
Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.
Шаліє любові тропічна злива —
землі і неба шалений шлюб.

Вколисана в ніч, тобою омита,
хитає мене серед білого дня.
Ковшами самотності сплачене мито
за всі незнання і за всі навмання.

Нещасть моїх золоті обжинки.
Душа моя, аж тепер сп’янись.
Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.
Я не скажу: “Хвилино, спинись!”

Хвилино, будь!
Лише не хвилиною,
а цілим життям — хвилюй і тривож!
Аж поки мене понесуть із калиною
туди… ну звідки… Тоді вже що ж…