ОСЬ І ДРУГЕ КРИЛО...
Ось і друге крило перебите:
Навіть думкою вже не літать.
Крапля долі остання допита –
Тим, хто в Вічність пішов, вже не встать.
Замість сина – стальна домовина
Й спомин світлий про щастя й любов.
І невтішна мовчання хвилина,
Що в минуле верта знов і знов.
Замість неньки – під сонцем могилка
Й щемна згадка про ласку й тепло.
Наче дерева зламана гілка,
На якій все життя відцвіло.
Позапали вже неньчині очі,
Хай їй пухом вкраїнська земля.
Стали дні ще темніші, ніж ночі.
Як сліпому долати свій шлях?!
Ні з ким стало ні в тиші, ні в гулі
Розділити найбільшу біду.
Ні з ким слухать пророцтва зозулі
І пісень соловейка в саду.
Грань таємну між дійсністю й снами
Мірять Вічністю, а не Буттям,
Бо не відстань в два метри між нами –
Темна прірва між Смертю й Життям.
И второе крыло перебито
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116121304102
Свидетельство о публикации №116121304102
Рецензии