ВІДПОЧИНЬ
Відпочинь, болем втомлене серце!
Розум мій, задарма не згорай!
Стань в життєвій пустелі озерцем,
Поведи з цього пекла у рай.
Де з-під снігу мов проліски – мрії,
І нема ні принижень, ні сліз,
Де зігріє остання надія,
Де байдуже, чи сад то, чи ліс.
Розум мій, не гори для печалей,
Задля цілей низьких не чади.
Чим би роки мої не вінчались,
До зірок через терни веди.
Для початку, он тих, ледь помітних
Поміж тисяч звичайних зірок,
Чи до згаслих, безмовно привітних,
До яких вже, можливо, лиш крок.
Відпочинь, болем втомлене серце.
Розум мій, задарма не світи.
В Небуття вже відхилені дверці –
Шлях широкий у інші світи.
Отдохни
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116121303721
Свидетельство о публикации №116121303721
Рецензии