Парасолька
Як ніжність, пристрасть ллє з грудей,
Не треба. щоб це хтось побачив
З поруч крокуючих людей.
Ця таїна лиш двом співає,
І третій зайвий тут завжди.
Сховай чуття, що напливають,
Слушної миті підожди.
А ось сьогодні оці двоє,
Їх парасольки голубінь,
Відблиски ніжності святої,
Сердець безмежна глибочінь...
І всі ішли, їх обминали,
Хто з розумінням, а хто й ні.
Та лише вдвох вони стояли,
У натовпі - наче одні.
А дощ все ллє, все не вщухає,
Вони ж стоять, мов голуби...
Таку ж придбати парасольку
Хотілось кожному з юрби.
Свидетельство о публикации №116121204480
Эта мысль от нашего молчания.
Скажу про себя. Пишете чудесно. Мыслей и эмоций много вызвали Ваши стихи.
А сказать словами - много не скажешь - всё будет не точно.
Читаю, молчу, думаю. Сколько дождей в судьбе... И...
Спасибо!
Александр Алексахин 29.11.2017 10:45 Заявить о нарушении
Будто солнечный луч вспыхнул ночью...
С уважением.
Евгения Гитальчук-Вирченко 30.11.2017 03:03 Заявить о нарушении