Я можу бути втомленим і злим.
А хто не знав ні втоми, ані злості?
А ще якісь дурниці люди постять,
Та сил нема відповідати їм.
Коли вона іще була жива,
Життя було інакшим – безкінечним.
Та час прийшов:минуле – недоречно,
Хоч дотика на тижні раз чи два.
Я забуваю, я забуду все.
Забуду все. Бо все забути хочу.
Не пам'ятаю, хто закрив їй очі.
І вже не можу думати про це.
Не втомлений сьогодні і не злий.
Згадав для рими злість свою і втому.
Я просто сам занадто довго вдома.
На мить минуле котиться з-під вій...
Я можу бути втомленим i злим
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116121201953
Свидетельство о публикации №116121201953
Рецензии