Лина Костенко Звёзды

Лина Костенко «ЗВЁЗДЫ»
(перевод Владимира Туленко)

Холодной ночью звёзды станут уже,
Подобно сумасшедшего зрачкам.
Внимательно и жутко
Смотрит Вселенная – Великий Маг,
Подняв над землёю нашей рукав Млечного пути.

А ночью тёплой, ночью бирюзовой,
Стрекочут кастаньетами цикады.
И звёзды расцветают над землёю,
Как сладко-жёлтые цукаты.

У звёзд гипнотическая сила,
Звездою люди в древние времена
Называли женщину очень красивую,
Яхты, цветы и ордена.

Под счастливой звездой родишься,
Путеводной звезду зовут.
Не под звёздами – ты суетишься,
Ведь по звёздам находят путь.

- Кто-то умер, заметили строго,
Когда упала с неба звезда.
Гадали по звёздам астрологи,
И звёздам молились моря.

Не зря в сотнях верований
Надеялись, что Душа воскреснет.
Улетая в звёзд скопление,
Ведь между звёздами – Царство небесное!

А ночью буйною, с рождения века
Пылают звёзды устрашающей красы…


Был ты звездою, но останься человеком!
Кто Человечество способен погасить?


*****
Ліна Костенко «ЗОРІ»

В холодні ночі звужуються зорі,
немов зіниці божевільного.
Моторошно й пильно
дивиться Всесвіт – Великий Маг, –
піднявши над землею рукав Чумацького Шляху…


А в ночі теплі, в ночі бірюзові,
стрекочуть кастаньєтами цикади.
І над землею розцвітають зорі,
солодкі й жовті, як цукати.


Зорі мають гіпнотичну силу.
Люди зіркою з давнини
називають жінку вродливу,
яхти, квіти й ордени.


Кажуть: зірку щасливу має.
Провідною зірку зовуть.
Кажуть: з неба зірок не знімає.
І по зорях знаходять путь.


– Хтось умер, – говорили строго,
коли впала з неба зоря.
Гадали по зорях астрологи.
І на зорі молились моря.


І недарма у сотнях вір
сподівалось – душа воскресне,
полетить десь туди, до зір,
бо між зорями – царство небесне…


А в ночі буйні, в ночі горобині
палають зорі грізної краси…


Ти побувала зіркою, людино!
Хто ж має право людство погасить?!