Не уйди, останься... Иван Коваленко

"Не іди, залишся, я ж усе прощаю..."

Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.

Тільки той прощає, тільки той і любить,
Хто без ласки в світі сумно виростав.
Хто ж тебе без мене ніжно приголубить,
Поцілує очі, дорогі уста,

До грудей пригорне світлую голівку,
Тихо заговорить про свою любов,
Про велику, світлу і ясну довіку,
Про таку, що ти вже не зустрінеш знов?

Хто тебе покличе на ясну дорогу,
Що до сонця в небо прямо пролягла,
Щоб весь час горіти, рватися до нього,
До його проміння, до його тепла?..

-------------------------------
"Не уйди, останься..." Иван Ефимович Коваленко

Не уйди, останься, я же всё прощаю,
До малейшей капли, до последних слов.
Нежностью налитый, быстро забываю
Всё, что отболело; я любить готов.

Только тот прощает, только тот и любит,
Кто без ласки в мире грустно вырастал.
Кто ж тебя так нежно, люба, приголубит,
Поцелует в очи, в милые уста?

И к груди притянет светлую головку,
И расскажет тихо про свою любовь,
Что светла и ясна, расцветает только,
Про любовь такую, что не встретишь вновь.

Кто тебя покличет выйти дорогу,
Что до Солнца в небо прямо пролегла?
Чтоб гореть всё время, рваться прямо к Богу,
И искать свеченья, вечного тепла?

(11.12.2016)