Война в Украине

    Вайна ў Украіне

Можа, што змянілася? Ці не?-               
На экран з трывогай паглядаю.
З мужам мы хвалюемся ўдвайне,
Ды нічога...-ўсё яшчэ страляюць.

Тут праполка, ягады ў бары,
Муж уздыхнуў:"А ва Ўкраіне-драма".
Пад Луганскам-дом яго сястры
І мае, стрыечнае--таксама.

Злым прывідам--41-год,
Людзям цяжка ў гэткай калатнечы.
У мірны час народжаны народ
Прымярае там вайну на плечы.

Гінуць дзеці, жудасна ў душы.
З цяжкасцю свядомасць у гэта верыць:
Як жа так: не падзяліць мяжы,
А пайсці агнём да брата ў дзверы?!

Гэта і вайна, і не вайна,
Гэта ўсё складаней, і намнога-
Не чужынцы, і зямля адна,
І адна павінна быць дарога.

Шмат крыві бязвіннай пралілі,
Мо пара апомніцца ўжо, людзі?!
Хто вышэй за Бога на зямлі?
Не, ніхто! Дык і расплата будзе...

То званю залвіцы, то сястры...
Страшна? Веру. Ведайце--мы з вамі.
...Тыя ж градкі, ягады ў бары,
Толькі, вось, змяніліся мы самі...

2014 год
здымак з інтэрнэта
аўтару дзякуй

Может, что-то изменилось? Или нет? На экран с тревогой поглядываю, с мужем мы волнуемся вдвойне: " Да, ничего...всё ещё стреляют ". Здесь прополка, ягоды в бору, муж вздохнул: "А в Украине--драма"... Под Луганском дом его сестры, и моей, двоюродной-- тоже. Злым привидением--41 год, тяжело людям в побоище. В мирное время рождённый народ примеряет там войну на плечи. Погибают дети, жутко на душе, с трудностью сознание в это верит. Как же так? Не поделить границ и пойти огнём к брату в двери?! Это и война, и не война. Это всё сложнее, и намного. Не чужие, и земля одна, и одна должна быть дорога. Много крови невинной пролили, может пора опомнится, люди?! Кто выше за Бога на земле? Нет, никто! Так и расплата будет!... То звоню золовке, то сестре...Страшно? Верю. Знайте--мы с вами. Те же грядки, ягоды в бору, только, вот, изменились мы сами...

Нина Ковальчук


Рецензии