НЕНЬЧИН РУШНИК
Рушники… Мов вінки:
На іконах, світлинах у рамах.
Прикрашають святе —
Тих, хто жив й що давно відбулось.
Та на кожному з них —
Теплі руки голубоньки - мами,
Хоч одному чомусь
Півстоліття лежать довелось.
А на тім полотні
Твої, нене, печалі й надії.
Постелились барвінком
На безмежно - предовгі роки.
І тепер цей рушник
Мені душу обпалену гріє
І народжує в ній
Світлий спомин, солодко-гіркий.
Тлінне все на землі:
І життя, і вінки рушникові.
Та втішає одне —
Як не зможу підняти повік
І не стане мене,
Тоді очі мої волошкові
Зможе вкрить на віки
Невмирущий цей неньчин рушник
Мамин рушник
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116121105717
Свидетельство о публикации №116121105717
Рецензии