СЛОВА
То вірно, що даремно зайве гримать,
Та й жити в німоті – не для мужів,
І я виплескую усе, що на душі,
В рядки важких, нехитромудрих рим.
А іноді бува і страшно, й сумно:
Чи хто наважиться той гріх мені простить?
Бо кожне слово, кинуте бездумно,
Чортополохом може прорости.
То чи не краще в золоті купатись,
Що не дарма мовчанням нарекли,
З розважливою справою не знатись?
Та кажуть – клином вибивають клин.
Прості слова міцніші сталі будуть,
І м'якші від трави і від води.
Нехай вони Людину в людях будять,
Її рятують від лихих годин.
Слова
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116121105398
Свидетельство о публикации №116121105398
Рецензии