Боюсь спідкнутись по дорозі.
Збиває гріх собака з ніг.
Без нього жити я не в змозі.
Без нього жити я б не зміг.
Шлях замітає білим порошком.
Закисли очі від бридких забав.
Вже хочу полетіти роковим стрибком.
Та знову пикою в брудне, з десятком нових баб.
Скільки на місці ще сидіти,
Пригрівшись в каматозі біля теплого бочку.
Всю ніч сміятись, пити та гудіти.
Червоними очима ранок сповіща, що знову на гачку.
В середині чорти мої в істериці кричали.
І ангел мій вк писав покинь ти чарку ту.
І скільки міг би написати я ночами,
Що їх тоді пропив в пусту.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116121104430
Свидетельство о публикации №116121104430
Рецензии
