– Повір, не стрибнеш вище себе
І не повернеш час назад –
Казало зимне сніжне небо,
Казав і голий змерзлий сад.
Я ж зобразить сюжет хотіла,
Де я і ти, й щасливий сміх…
Палітра сіра і безсила –
Скінчились фарби, як на гріх.
Засохли пензлі без вживання
І мимо нас тече життя…
Недомальоване кохання
Майнуло в даль без вороття.
Ненаписана картина
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116121111577
Свидетельство о публикации №116121111577
Рецензии