Снігом заметило - то зима настала.
Небо захмарило. Сонце нижче стало.
«Може нам, дівчино, разом десь зустрітись?
Разом десь зустрітись та і полюбитись?»
«Може б я і рада із тобою стрітись
Та не хоче серце похапцем любитись.
Щоби нам любитись, то зими замало,
Треба щоб хоч трохи я тебе познала.»
«Всюди стало тепло - то весна настала.
Може вже достатньо ти мене познала?
Може у тіньочку будемо тулитись
І там у тіньочку станемо любитись?»
«Трохи ще замало. От настане літо
Стануть теплі ночі та розквітнуть квіти
Тоді ціле літо будемо любитись,
Із вечора самого будемо тулитись.»
«Наступає осінь може годі гратись?
Та чи не пора нам, дівчино, побратись?»
«Так мій парубоче, моє сонце ясне,
То вже моє серце побратися сласне.»
Сватання
© Copyright: Евгений Рослик, 2016
Свидетельство о публикации №116121007618
Свидетельство о публикации №116121007618
Рецензии