Вона так хотiла зустрiчi з ним, збиралась нервово

Вона так хотіла зустрічі з ним, що збиралась нервово, немов на весілля.
Хіба що поруч не було подруг, які допомагають затягнути корсет.
Вона все, що є на світі, і все, що є в хаті, одягнути на себе хотіла.
І дуже боялась, що руки зберігатимуть запах вечірніх, для сина, котлет.

А син вкотре виходив зі своєї кімнати і питався, чи, мамо, нічого не сталось.
Син – рідний, дорослий – подібний до того, кого згадувати не хочеться.
Сказала, шукає загуьлене, і у всіх дзеркалах хвилювання її відбивалось.
А іще відбивався вираз обличчя, якого не бачила від років дівочості.

І ще боялась, що він не подзвонить, чи подзвонить, та відмінить зустріч.
І просто хотіла його побачити, обійняти  і багато мовчати чи багато балакати.
Подзвонив, і кивала у трубку, як щаслива дитина.
                І в душі перестало бути жахливо та пусто.
А у всіх дзеркалах дівчинка почала усміхатись,
                і навіть – трішечки, без суму – захотіла розплакатись...



Frank Markham Skipworth