ЧЕРВОНІ СЛЬОЗИ
Весна – що мить, а зими – мов століття.
Вже замітає душу білий сніг.
Та біль не спить... Калини голе віття
В тремтливому, холодному вогні,
Їй вітер злий тріпоче сиві коси –
Залишеній, знедоленій, одній.
В густій пітьмі -- жаринки – дивні сльози,
Казкові сльози падають до ніг.
Красные слезы
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116120907685
Свидетельство о публикации №116120907685
Рецензии