Конь и Свинья басня

           КІНЬ І СВИНЯ
                (Байка)

"...Ненавиджу, як в крихітній калюжі
не помічають неба і зірок..." Анатолий Грес

В Криму, вночі, біля цілющої калюжі
Одна освічена Свиня
Зустріла трударя-Коня.
Свиня, на жаль, літкритиком була,
І ним вона не випадково стала,
Бо змалечку в калюжах, крім багна,
Ні неба, ні зірок не помічала.
–   Яка краса! – повів очима Кінь, –
Лілеї задрімали в зорях ясних.
Ви не находите?! Як гарно! Як прекрасно!
–   Болото славне, що й казать, –
У відповідь захрюкала Свиня, –
Та знаєте, на те воно й болото,
Щоб ми в нім рились і хвости купали...
Я –  про свиней, не про коней, –
Свиня зареготала
Та й плюхнулась у дзеркало нічне.
Зірки гойднулись, в бруді потонули,
Що вміло так свиняче рило підняло...

В житті таке не раз, не два було.
Мораль, як божий день, ясна:
Якщо в брудній свині себе
Впізна бодай одна Свиня,
Хай знає, не Коня у тім вина.