Коли вони вертаються, коли
У грудні-січні,
Усі часи, які би не були,
Середньовічні.
Бо ця зима глибока і м"яка,
Щоб жити просто,
Рибалка на середині ставка
Немов апостол.
Дерева, церква, ковзанка, сліди,
І пахне чаєм,
Мисливці повертаються завжди,
Бо їх чекають.
Та жодного обличчя, за яке
Вчепитись оком,
Крило пташини – чорне і вузьке,
І крок за кроком
До хати за пташиною услід,
До люльки сина,
Лисиці тушка, що замерзла в лід,
Товче у спину.
І десь в якійсь хатиночці сама
Піднімеш вічі –
Мисливці повертаються. Зима.
Середньовіччя.
мисливцi повертаються завжди
© Copyright: Ганна Осадко, 2016
Свидетельство о публикации №116120905779
Свидетельство о публикации №116120905779
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.