Который год?!
Вже котрий рік судомить Україну...
"Нові" вп'ялись у її тіло кровососи.
Звилось тут не одне кубло зміїне.
Нектар збирають бджоли, мед п'ють оси.
П'ють кров людську. І все – на Бога валять.
Упитись кров'ю братською не можуть.
Свободу славлять, незалежність хвалять.
І ... продаються, й продають, що можуть.
Вже котрий рік убогість розцвітає
На землях найбагатших в цілім світі...
І мій народ, як сніг весняний тане,
Й закони наші наче пустоцвіти.
Вже котрий рік судомить Україну,
А ми гадаємо: чия у тім провина?!
Твоя й моя – за все батьки в одвіті,
Як не такою їх зросте дитина.
Вже котрий рік судомить Україну...
І ні кінця не видно, ані краю.
Між душами немов постали стіни.
Відроджується ніч. До ранку день вмирає.
Свидетельство о публикации №116120904084