ЛИНУТЬ ХМАРИ
Линуть хмари, мов примари,
З далекого краю,
Несуть мені чорні вісті,
Серце розривають.
Повзуть хмари, мов примари,
З чужинського краю,
Посипають душу перцем,
Горем серце крають.
Чого скімлиш, бідне серце,
В німій тузі в'янеш?
Чому в ранах з сіллю й перцем
Каменем не станеш?
Та раде б я – мовить серце –
Вже й каменем стати,
Краще було б поруч з сином
Вічно спочивати.
Летять хмари, мов примари,
З пекельного краю.
Серце ж давнім, мов сном, марить,
Не знає розраю.
Спішать хмари білолиці,
Куди – невідомо.
То хоч хмарами верніться,
Синочки, додому.
Плывут тучи
© Copyright: Анатолий Грес 3, 2016
Свидетельство о публикации №116120708539
Свидетельство о публикации №116120708539
Рецензии