Неначе мари...

Коли я згадую минуле,
Менi здається - я лiтаю,
I часу кращого немає,
Чим те, що там зi мною бУло.

Коли я мрiю про майбутнє,
Бажаю мира в поколiння
Та Божого благословiння,
Що зайвiстю не може бути.

Лишь справжнєє мене бентежить,
Хоча воно, неначе мари,
Та скупились на небi хмари.
Благаю - не поруште межi

В стосунках людяностi. Долi
Я iншої не побажаю,
I подумки у височiнь злiтаю,
Прохаючи добра. До болi

В душi i в серцi в небi плину,
До Бога щiрiстю звертаюсь
За те, чого цiннiш немає -
За рiдну землю, за родину.


Рецензии