Iдеал

Вуста її – блаженства ненасить,
В них сяє посмішка Мадонни.
В очах її – небачена блакить,
Там розум світиться бездонний.

Вона дивує зразу ж, в першу мить.
Її не кривдять забобони.
Вона – солодкий струмінь, що біжить
Скрізь всі загати й перепони.

Її не ваблять лестощі похвал.
Вона всіх судить справедливо.
Любов до неї, мов той шквал,
Що глиби двигає грайливо.

Усім вона здається ідеал.
Скажу, то правда і не диво.


Рецензии