Дарма...

Кого шукаеш?
Мене вже тут нема.
Давно пов"якли ті троянди,
Росли вони давно дарма,
Бо вже нема тих днів прекрасних.
Не скажеш ти,мені,чому,
Я плачу кожними ночами.
Ти відповісиш,давно дарма,
Я плачу тихо,ніжними ночами.
Не видно сліз,лиш тільки слід від них,
Ти бачиш,завжди із просоння.
Урятувати мене цього ранку,
Ти побачиш,що вже дарма.
Що я лежу відкривщи очі,
Неначе дивлюся на тебе.
І видно сльози,які засохли,
На моїх очах,як ті перлини.
Біля мене лежать,лиш ті троянди,
В яких засохли пелюстки.
Які кохала,я так ніжно,
А найніжніше лиш тебе кохала.
Пробач!!! Не плач тебе благаю....
Не хочу бачити,твоїх я сліз.
Вони мене не відпустять в рай,
Де, я хочу бути лиш з тобою.
Прошу тебе,мене не забувай,
І не забувай о ті мої ніжні троянди.
Ти з інкола їх поливай,
Щоб не засохли,як моє кохання.
Ти пам"ятай о ті перлини на моїх очах,
Але ти знай,що це все не дарма,
Це відбувалося зі мною.
Не плач,мені лиш боляче ти знай,
Лиш тільки прощавай..
І пам"ятай,як я тебе кохаю,
Прощавай!!!!!!
Скажу на тебе "мій коханий"....