Бувальщина вiкiв минулих

За виграшки простір долаю,
Сягаю в століть глибочінь,
У захваті духа пірнаю
До древніх трипільських святинь(1).

Я хочу пройти путівцями               
Усіх історичних подій,
В яких наші предки віками
Витримували чорторий

Борні за своє існування
На землях батьків й ворогів,
Для нас залишивши питання,
Не вирішене з тих часів:

Чому роботящий, кмітливий
Народ наш в залежність підпав?
Та, може, що трудолюбивий
Він сам на життя заробляв?

Не міг на чуже зазіхати -
Й для чого, як Божа земля
Давала йому все до хати,
Ще й міць обробляти поля.

Та зайд войовничі навали
У пошуках кращих земель,
Чужого добра не цурались,
Виносячи все із осель

Набутого людом трудами
У поті лиця день у день.
І напади ті так віками
Наш пращур тримав, як мішень.

Та, мабуть, тоді вже орала
В мечі перекуті були,
І створена рать захищала
Кордони свої, бо коли б

Інакше події складались,
То зараз би нас не було,
І мовою б ми не пишались,
Й піснями б село не гуло...

Хто зна, що на теренах наших
Вчинялось за різних епох?
Без винятку - спадщині нашій!
Відкіль ми рахуєм свій крок.

Розпалює душу цікавість:
Осілі ми тут іздавен?
Чи гілкою ч'єюсь зостались
Народів, що йшли звідкись ген(2)?

І хто ці спорідненні браття?
А, може, й нема їх одних?
А, може, як в тиглі(3) багаттям,
Ми сплавились з різних в один?

Які осідали на землях
Вкраїнства де став ареал,
Чий хист боротьби в наших генах
Сьогодні в пригоді нам став.

Збагачувались ми взаємно
Набутками кожного з нас,
Й відносини ті невід'ємно
Сприяли буттю раз у раз.

Ремесла нові вкорінялись
У протородинний наш дім,
Міцнішали ми і єднались
В борні в пику кривдникам всім.

Дивуюся, як їм щастило
В умовах постійних навал
Триматися стільки щосили
Й продовжувать ходу свій чвал(4).

Отож мався дужий в них стрижень,
Якому цей раз завдяки
Державу свою не на тиждень
Створили ми врешт - на віки!

А що ж в тому стрижні такого,
До себе що зміг прихилить
Любов провидіння(5) святого
І неба ласкаву блакить?

А чи в непохитності волі
Уперто іти до мети,
Долаючи витівки долі,
Муруючи в вічність мости -

Не є суть підвалин народу,
Не стрижень його, не нутро?
Який ще народ за свободу
Отак проливав свою кров?

Жахливо розгромлений Київ
Ордою Батия(6)став тим
Початком нашесть лиходіїв
На етнос вкраїнців святий,

Коли бузувіри-сусіди
Пішли шматувати зусюд
Немов ті стерв'ятники хижі,
В ту мить обезглавлений люд.

Була грізним вироком нашим
Відсутність своїх кермачів,
Тому й не змогли об'єднатись
Супроти лихих ворогів

Не тільки у пору варягів(7),
А й далі, в наступні віки,
Коли опинились в упряжці
Амбітної Польщі й Литви(8).

Непрошене лихо та напасть
Спіткали селян на землі
Своїй-не-своїй... Як цей напад
Затримав їх поступу слід.

З безвиході, страху й принуки
Народ наш у підданстві жив -
На жаль! були й ниці падлюки
Хто вірно чужинцям служив.

Чи з доброї волі? Напевно!
Бо ворог своїх посіпак
Обдарював золотом щедро
За те, що вони за собак

Завжди при собі їх тримали,
Нацьковуючи на народ,
З якого ці пси вижимали
Останнє, й собі у приход.

За ласку платити сумлінням -
Ганебна є участь лакуз:
Зерна українства - лушпиння,
На тілі його - зайвий гнус.

Збундючена Річ Посполита(8),
За звичаєм хижих татар,
В жорстокості несамовита,
Створила вкраїнцям тартар(10).
               
Зламати хотіла їх волю,
У душі нагнать переляк,
Щоб всі, від нестерпного болю,
Сахались робить щось не так,

Як хочеться Польській Короні,
Щоб люд наш мов челядь, раби
Навічно були у полоні,
Приборкані без боротьби.

Та як би з людей не знущались,
В кріпацтві змордованих геть,
Селянські повстання здіймались,
Панів рай руйнуючи вщерть.

Відваги й жертовності сила
Міцнішою смерті була,
В горнилі її зародилась
Козацької вдачі скала.

Ніщо не могло зупинити
Супротив народу катам:
Ні "хлопи", на палю набиті,
Ні жах, щоб накласти життям.

До того ж набіги османців
З татарами в наші краї
Кінчались захопленням бранців,
Спустошенням предків землі.

Мордовані катівниками,
Страждальці лишали міста
Насиджені їх родаками(11)
В буремні та в мирні літа.

Терпіти недолю й неволю,
Глумління над церквою люд
Не міг вже - тож брався за зброю,
Щоб вільним геть жити, без пут.

В умовах жорсткої хуртечі
Народ торував в краще шлях,
Свого не зростивши предтечі,
Наосліп, на свій риск та страх.

Сміливіші гуртівниками
Ставали в той час між селян,
А деякі з них - ватажками
По всій Україні повстань.

Освітлений променем часу,
Народ відчував у собі
Ті сили, які б всіх без спасу
Побили панів в боротьбі.

          Далі буде


Примітки:               
               
1. Від трпільської культури (за назвою розкопаного
   поселення поблизу с.Трипілля на Київщині). Про –
   існувала два тисячоліття(IV-III тисячоліття
   до нової ери).
2. Указує на віддалення місця, часу, напрямку, по -
   ходження дії;  он там, далеко.
3. Посудина для плавлення металів.
4. Швидкий рух.
5. За уявою релігійних людей – дія верховної істоти
   в світі. Сама ця верховна істота.
6. Монгольський хан та полководець, внук Чингісхана,
   який очолив похід монг.-тат. війська у Східну та
   Центральну Європу, у 1240 р. зруйнував Київ.
7. Норманські воїни (скандинави), з яких складалися
   наймані загони давньоруських князів.
8. Річ Посполита – держава, яка утворилася в 1569
   році об’єднанням Польщі та Великого князівства
   Литовського, Руського(9) і Жемайтського.               
9. Правонаступник Києвської Русі з 1362 року.
10.Пекло (грец.)
11.Рідних по крові, які походять від одних предків.