Осеніє... лисття тихенько впадають на землю,
Міряю кроки, яскраво як,
І не тільки лисття окрасило землю,
Щось загудило зверху, мабуть літак.
Харків до сну тихенько гнеться,
Плями від світла вікон кида,
Моя стежка нікуди не в*ється,
Вона асфальтірована та пряма.
По ній до дому йду, це найкраще,
Що буває в житті людей,
Цю стежину незабуду нізащо,
Не сховай і час її від очей.
Осен... листя впада на землю
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116120506516
Свидетельство о публикации №116120506516
Рецензии