Крадеться осінь тихим парком,
Фарбує інеєм траву…
Чому ж душі моїй так жарко –
Тому, що я іще живу,
Що я люблю багряні клени
І хризантем останній цвіт,
Тому, що й досі він зелений,
Душі моєї дивосвіт!
Свої печалі всі і болі
Зіллю в один небесний жбан...
А річка десь купає зорі
І сповиває у туман.
Крадеться осiнь тихим парком
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116120511582
Свидетельство о публикации №116120511582
Рецензии