Ховає грудень сонце десь в коморі,
Приводить хмари, сірі і сумні.
Так холодно й незатишно надворі
Й не гріє вогник в дальньому вікні.
Грудневий вечір розбиває спомин
В ультрамарині радісних небес…
Ти виглянь, сонце, подаруй хоч промінь,
Верни у весну чудом із чудес.
Щоб любі очі усміхнулись ніжно,
Блакитні, теплі, як любов сама.
Та студить вечір поцілунком сніжним,
-Прости, - шепоче… Вже прийшла зима.
Грудень
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116120511516
Свидетельство о публикации №116120511516
Рецензии