Ти, звісно, лестиш, але то – приємно:
Красуня буду – хай хоч на словах.
А він приємний – комплімент даремний.
Живе, живе в жіночих головах...
Я від усіх нічим не відрізняюсь.
Живу, як всі, і зовні я – як всі.
Я на словах приємних і не знаюсь.
Це я зі слів твоїх – у всій красі.
Кажи вже, як почав, – звикати буду.
Приємно, смішно, наче я в кіно.
Кажи, я не боюсь людського суду.
До грубих слів я звикла вже давно...
Ти, звiсно, лестиш, але то...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116120501076
Свидетельство о публикации №116120501076
Рецензии