Тиха річка спокою навчила,
У човну лежу, дивлюсь на зірки,
Немов вічність час цей зупинила,
Недостатньо в моєм серці віри.
Не сумую, у тиши лежу,
Всі думки втопила у воді прозорій,
Якщо з*явиться бажання той спою.
Про кохання?! ні!! про дійсність в долі.
Щож, якщо можливо зупинитись часу,
Нехай зупиниться, хочаб на мить.
І зрозумію я тоді відразу,
Що керує часом всеж блакить.
Тиха р чка спокою навчила
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116120407411
Свидетельство о публикации №116120407411
Рецензии