Думати про втому ніколи,
Роздивляюсь красу лісів,
З роботи у вечорі йду до дому,
Не чую твій серед усіх голосів.
Соловейко куди ти зник?
Осінь злякала? як прикро , не зника.
Той спів до котрого слух звик,
А по заду насувається злива.
Дістаю паросольку, захист,
Захворіти простудой? навіщо?
Я хворію тобою, заздрість,
У того хто про це слише.
Думати про втому н коли
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116120407037
Свидетельство о публикации №116120407037
Рецензии