Вихопивши з кола вогневища,
Ти дарував мені бажання жити.
Моя мрія обернулась в пепеліще,
Чи будеш ти мене таку любити?
Багаття палахало так тріскуче,
З посмішкой стрибнула і о жах!
Але ти вихопивши з кола вогневища,
Дарував надію у очах.
Як сміливо ти гайнувши над кострище,
Зможу лі колись забути цей момент,
Мене ти вихопив із кола вогневища,
Це небув якись експеремент.
І більш розвагу в тому незнаходжу,
Купальной ночі пам*ятая жах,
Невіддам нікому свою вроду,
Відчуваю сладкість на твоїх вустах.
Вихопивши з кола вогневища
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116120406901
Свидетельство о публикации №116120406901
Рецензии