Запаліть, запаліть лучинку
Тим вогнем, що приніс Прометей.
Розклювали йому печінку,
Але він те зробив для людей.
Він хотів, щоб зігрілися люди.
Щоб не жили вони у пітьмі.
Щоб горів той вогонь усюди,
Та й тортури пізнав на собі.
Він, прикований ланцюгами,
З верху в низ на людей поглядав.
Хоч затравлений був орлами,
Та уваги на біль не звертав.
Йому радісно було бачить,
Як те світло горить в низу.
Було байдуже, що заплатить,
За вогонь той, таку ціну.
Запаліть той вогонь повсюди,
Хай з душі прожене він страх.
Щоб повірили в себе люди,
Хай горить він в усіх серцях.
Прометей
© Copyright: Борис Задорожный, 2016
Свидетельство о публикации №116120411898
Свидетельство о публикации №116120411898
Рецензии
Есть другая легенда о Данко
Вырвал сердце своё из груди
Чтоб пылало во тьме так ярко
И смогли люди выход найти
Только Данко погиб без сердца
А толпа от стыда сгорая
Растоптала... Теперь искрятся
Огоньки, по лесам блуждая
Лурин 19.06.2017 17:15 • Заявить о нарушении
Вырвал сердце своё из груди
Чтоб пылало во тьме так ярко
И смогли люди выход найти
Только Данко погиб без сердца
А толпа от стыда сгорая
Растоптала... Теперь искрятся
Огоньки, по лесам блуждая
Лурин 19.06.2017 17:15 • Заявить о нарушении