О, доннэр вэтэр! Да спасы лунёфку,

Колы вона й і зь АрэСём поспор

Она была вершіной васПітаньня.
ПредеЛам. А ты шо, ужэ й герой?
Да ведь жэ это просто наКазаНье
О гэтак выражаты шось в ВасьМёрк.

Ну-да. Была ж гроза в начяле й мая,
Кагда мы вдруг сталкнулся с той гарой…
Шо просто прамо выла жэ за Ваську й:
А где эта!?. Э, Тігра! Залатой!

А мы лупнулі капітальн подонка,
Шо ліз на діток, бы фашыст на дот.
І шо хатіш. Тебя не впрут до й козлав?
Да тот Четьвёрка! Встойчівый до слёз.

О гэто ш-то. А мы тута й з дебёлым
Увдруг заговорыв на жебськый мовц.
О! Молнія! О громы фсей Европы!
На помошч! Убівае Тігра вошк.

Да. Іспыталі. Словно тот влюблённый
Ув Руфь якуся, гневав і дручков.
Бо мы жэ тожэ разве з Марсам гондэ.
Ну, бы і той Вовк Шэрый з лайборов.

І в дубно вдруг і раптом ты, шо, хочыш
Забыты гозьдя ціпа зарэ во й?
В нізах воняло зыбкое болотцэ.
І мы ф паскуд ударыв з Громобойк.


Рецензии