я б загубила себе серед ясних твоїх думок,
черепами й трояндами мертвих жінок твоїх себе б забила.
я у колі твоєму з крейди нікчемний бог,
незмивні сліди моїх вій під двома очима.
я порожня, дзвінка, чутливе немите скло,
що фарбується рясно в колір твоєї слини.
Я б прогризла в тобі криваве м'яке дупло
і знайшла там спокій. Справжній. Навіть, первинний.
Моє серце багряне, спрагле, сліпе, земне
розкладалось там, стало добривом і мастилом.
Я б глибокий слід на щоці з себе зробила.
Однак, стримуюсь. Рано ще.
стримуйся
© Copyright: Лиза Кома, 2016
Свидетельство о публикации №116120100485
Свидетельство о публикации №116120100485
Рецензии