А ти приходила у сні,
Така щаслива, синьоока.
Чи може марилось мені,
Що ти була не одинока..?
Що не тебе тоді шматками,
Роздерли кляті паничі.
Топили кров’ю та кістками.
Топили в день та у ночі.
А ти така крихка, мрійлива.
В тобі було лише на мить,
Але зійшла проклята злива,
Аж серце в мене защемить.
Тебе, моя маленька, ненько,
Змочили вогняним дощем,
Ще по бринить твоє серденько,
Військовим згорнуте плащем.
Та ти подерта і побита,
Стоїш усім смертям на зло.
В тобі є правда цілковита,
Ти не впадеш у саме дно!
Моя ж ти матінко, країно.
Як боляче за тебе нам!
Ти ще дівчина, не руїна!
Тож смерті, смерті ворогам!
А ти приходила у снi...
© Copyright: Татьяна Узбек, 2016
Свидетельство о публикации №116113000456
Свидетельство о публикации №116113000456
Рецензии