Кохати, чекати, ночами не спати,
В подушку нестримно від болю ридати,
А потім прощати і шанси давати,
І знову ридати й на все наплювати…
Назустріч стосункам новим крокувати,
Із серця кохання старе виривати,
І те, що було, день за днем забувати,
І душу навпіл, як папір, розривати..
І знову у снах в ті часи мандрувати,
Коли хочеш серцем весь світ зігрівати,
Коли перший вірш потягло написати
І штормами ще не змінились пасати…
Якби ж тільки відать, якби ж тільки знати,
Що правда, що ні, і куди прямувати,
І з ким просинатись, і з ким засинати,
І як від кохання в житті не сконати...
Кохати...
© Copyright: Таша Тополь, 2016
Свидетельство о публикации №116113011255
Свидетельство о публикации №116113011255
Рецензии
