Волосся пригорнуло.
Тепло якесь нове по тілу.
Мене укутало, в собі ковтнуло.
Йому цієї ночі вірю.
Воно так манить.
Може пірнуть бездумно в неї.
Підти з цим дивом по полям та марить.
Закрити перед іншими усими двері.
З ним поряд дуже тепло.
Не треба ні ковдра, ані светр.
Бо лише аромат дикого меду,
Від того щастя довжиною в метр.
Зігріє.
Не светр.
Зiгрi
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116112804852
Свидетельство о публикации №116112804852
Рецензии
