Слухаю дерево

Люди паралельні деревах,
але позбавлені коренів.

Так само, як ми,
тягнуться вшир і вгору,
але забувають про глибині.

Так само, як ми,
поспішають назустріч один одному,
але, не встигаючи зупинитися,
тільки раненими твердою корою,
ламаючи руки, як гілки.

Зелені гаї дитинства,
материнський шелест листя,
сувора турбота дятла,
легковажність вівчарик,
довірливість звіра.

Верескливий жах пилки.
Будні деревообделочного комбінату.
Корисні речі.
Блискуча кар'єра стовпів.

Про щастя бути деревом!
Врівноважувати кроною
планету в коренях,
її, як кохану,
навіки обнявши.


Слушаю дерево

Валерий Липневич

Люди параллельны деревьям,
но лишены корней.

Так же, как мы,
тянутся вширь и вверх,
но забывают о глубине.

Так же, как мы,
торопятся навстречу друг другу,
но, не успевая остановиться,
только ранятся жесткой корой,
ломая руки, как ветки.

Зеленые рощи детства,
материнский шелест листвы,
суровая забота дятла,
легкомыслие пеночки,
доверчивость зверя.

Визгливый ужас пилы.
Будни деревообделочного комбината.
Полезные вещи.
Блестящая карьера столбов.

О счастье быть деревом!
Уравновешивать кроной
планету в корнях,
ее, как любимую,
навеки обняв.

"Трава и дождь", Минск, Маст. лит.,1977