Йди до мене, будь-ласочка, тільки дійди!
Переходь через ріки, забувши мости.
Черещ гори повзи, задивившись на ліс.
Попроси, щоби вітер приніс.
Обіймайся з морями, краплинами слів.
Огортайся у час, де вогонь іще грів.
Забувай про життя і про інші світи.
Далі зможу вже я донести.
Не страшись забуття і печалей простих.
Із полону до волі тебе я настиг.
Хоч здається мені, що весною шумить,
В мені досі ще осінь горить.
Відійди. Не чіпай. Я благаю, облиш!
Ти для мене занадто яскраво гориш!
Я дійшла, та забула кінечний маршрут.
То ж пусти мене зараз, прошу...
Йди до мене, будь-ласочка, тiльки дiйди!
© Copyright: Екатерина Гурман, 2016
Свидетельство о публикации №116112711668
Свидетельство о публикации №116112711668
Рецензии