Єдина надія
(Сонет)
Як серце б’ється, то живи
у плині березнів та січнів.
За сплетом коренів трави
іще намуляється вічність.
Повік не вдасться з під жорстви
уздріти небо опівнічне.
Нудна, без паху кропиви,
ще й як обридне потойбічність.
Хіба потішся лише тим,
що щось із ямбів та хореїв
придасться все-таки живим.
І над правічною землею
на мить засвітишся зорею,
все ж не розтанувши, як дим.
––––––
© Анатолій Загравенко.
Единственная надежда
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116112403083
Свидетельство о публикации №116112403083
Рецензии