Чорне дерево

Часом у жахливих речах розцвітають квіти...

2:43
Тиша. Повна тиша. Жіночий храп. За вікном листя злітає з дерев та обліплює собою усе червоними та жовтими кольорами. Запах дощу проникає навіть через холодні та брудні стіни. Осінь. Думки ще холодніші й брудніші за стіни. Годинник мовчить.Але час йде. У кімнаті темно. Світло від смартфону подразнює сльозисті й пекучі очі. Видно лише пальці бігаючі по буквах, які складають нікому не потрібні слова. З рота тхне дешевою зубною пастою і, як виявилося, ще дешевшим за неї вином. Вечір був вдалим. Пісні. Розмови. Вірші. Дякую. Напевно.
Муркотіння. Кота. Ні. Здалося.
3:03
Повідомлення. Від неї. Знову. Приємно.
3:04
..........
У столі складений рюкзак. Знову думки. Ще холодніші. Але стоп. Храп. Жіночий.
3:07
Викладаюсь.
Дивні речі останнім часом у голові крутяться, чи може не в голові. Точно десь у середині. Суіцид. Правда. Або рюкзак. Хворий? Дивний? Тест на парі по психології показав норму. Але до біса ті тести. Щось має трапитись. Надіюсь не дуже погане. Депресія? Що це, мамо? Це і є доросле життя. Секс, наркотики і...Ні, рок-н-рол не слухаю. І лірика. Так. Спати? У лісі. Сльози. Ще декілька справ. Купуйте цвяхи. Дешевий «пінал». Головне щоб пахло свіжою деревиною. Як нова книга. Гвоздики не подобаються. Квіти не вбивайте.
3:21
Вона ревнує. Так. Точно. Радість. і печаль.

Гілки торкалися мого лиця
Колючі і одночасно приємні
А запахам їм завідувала б кориця
Без одягу стали нікчемні...