НЕБО ТАКЕ ЯК...

Небо таке, якого душа, давно так прагнула:

ніби від його посмішок (соняшно-Барселонських) спрагнула;

наче в блакиті його (буденно-розбіленій) її рознудило;

мов би у сухості сірих тіней стала забруднена;

певно вологісттю зливи осінньої хоче проникнути;

стати такою, як небо... але, в ньому, на зовсім, не зникнути...

(ХТ 22.11.2016)


Рецензии