Я люблю дощ осiннiй i вiтер

          ***
Я люблю дощ осінній і вітер,
Запах листя, природи смаки,
Як в степу опівніч мліють квіти,
Трави в росах, полині гіркі.
Ніч, бреде молодий місяць полем,
Он чиркають у небі зірки,
То втрачаємо рідних із болем,
Що у серці у нас навіки...
Поливала я долечки ниву
Часто-рясно дрібною сльозою,
Мала доню,красуню вродливу,
Та забрала земля із собою...
Ми не можемо, кажуть, втрачати,
Бог над нами лиш має управу,
Нам ніхто не належить по праву,
Прикипіли... та маєм віддати...
Ось така філософська трактата,
Неутішна- другої нема...
Провела вже і маму і тата,
І від болі душа, як німа...
А любила ж стрічати весну,
Як ловила її кожен подих...
А тепер ні до їжі ні сну,
Хоч дай купу прикрас і обнови...
І чого воно так в тому світі?..
Все примхливе і все у Єгови,
Ми,як зорі оті як ті квіти,
Запозичені, друзі-панове...
Не себе, мусим інших втішати,
Нести радість, любов і красу,
Як несуть небо зорі, ліс шати,
Як птахи несуть кожну весну...
Ми не в змозі нічого втрачати,
Бо ніщо не належить по праву,
Частки Божого світу ми, брате,
Камінці дорогої оправи...

         ***


Рецензии
Я люблю дождь осенний, очень...
Вкус и запах листвы опалой,
И как млеют цветы средь ночи,
Ветр полынный и в росах травы.
Ночь, бредет юный месяц полем,
Зажигает на небе звёзды,
То теряем родных - как больно!-
Будто в сердце навек заноза...
Поливала судьбы своей ниву
Сплошь-обильно мелкой слезою,
Мою дочку-красавицу милую
Забрала землица с собою...
И не можем терять, а теряем,
Бог лишь знает, как нами править,
Ни на что не имеем права,
Прикипели... но отрываем.
Философия небогата -
Безутешна - и нет другой...
Проводила маму и папу
И от боли немая душой...
Как встречала тебя я, весна,
Как ловила твой каждый выдох...
А теперь ни до яств, ни до сна,
Ни до всех сокровищниц мира...
Для чего в мире так, знаешь ты?..
Всё капризно, всё у Иеговы,
Мы , как звёзды, они , как цветы
Обозначены, други-панове...
Не себя утешить, другого,
Всем нести свет любви, красоту,
Как несут небо звёзды, лес - кроны,
Как и птицы несут нам весну...
Мы уже не способны терять,
Ни на что не имея права,
Судьбы Божьего мира мы, брат,
Камешки с дорогой оправы...

--------------------
Ирочка, принимай перевод... ОБНИМАЮ!

Кариатиды Сны   24.11.2016 11:34     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.