Я чекаю тебе, як нiколи,
Я чекаю, бо знаю, що ти
В серцi нiжнiсть тримаеш, вiдколи,
Ми зустрiлись на рiднiй Землi.
Я чекаю тебе i вiрю,
Що мiж нами щось бльше, чим мить.
Я чекаю, бо лише з тобою
Щасливою зможу жить.
Розумiю, що так не можна
I вмовляю себе – зупинись.
Не спiши, не ламай, обережно
На життя свое оглянись.
Але серце не хоче вiрити,
Що не можна вернути весну.
Ту, що в юнностi раннiй розквiтла
I так швидко пiшла в давнину.
Розумiю, що так не можна.
Ты не мiй i в тебе сiм,я
То ж вмовляю себе – обережно
Вiн не твiй, не твiй… тiльки я…
Я чекаю тебе, як нiколи,
Я чекаю i вiрю, що ми
Знов зустрiнемось i, мов в школi,
Хоч на мить, знову станем дiтьми.
20.04.2010
***
© Copyright: Светлана Ларина -Свет, 2016
Свидетельство о публикации №116112010566
Свидетельство о публикации №116112010566
Рецензии