Зустріч, така жадана,
Водночас солодка і гірка.
Скоро вже почне світати,
А Вона у когось вдома,
Все ще гола та п'янА.
На пам'ять, Він - який ніяк не дочекався,
Лишив дарунки їй, десь на висотці,
На даху.
Там світанки разом зустрічали,
Кохалися,
Разом бронювали чергу до раЮ.
Але вже в полум'ї згоряє те кохання.
І Той що марив -
Серця свого попіл видихав,
Біль не хвилює - бо ні чорта не відчуває,
Забутий нею, і п'янючий в хлам.
zapomniane serca
© Copyright: Анастасия Бондарец, 2016
Свидетельство о публикации №116111908347
Свидетельство о публикации №116111908347
Рецензии