Ген летять по-над морем лелеки...
Бiлу стрiчку вплiтаючи в синь.
Сплячi хвилi погойдує спека,
Битим склом променить далечинь.
Чистим голосом першої пiснi
Впало пiр'я зi втомлених крил
I розсипалось срiбним намистом,
Щоб припасти до спраглих вiтрил.
Напоїти їх спогадом давнiм
Про казки чарiвних берегiв,
Про країну,що є десь насправдi
Серед квiтами вкритих лугiв.
Ген летять по-над морем лелеки.
Бiла стрiчка вплiтається в синь.
Затухає за обрiєм клекiт.
Пропадає у вiчностi клин.
Свидетельство о публикации №116111911285
журлива пiсня.
Бажаю натхнення.Дуже радий
зустрiчi з цiкавим автором.
Юрий Милашенко 09.04.2018 08:57 Заявить о нарушении
Щиро дякую за побажання,вiдповiдно, i Вам,шановний,поетичних знахiдок та надбань!
Клавдия Виноградова 2 09.04.2018 21:31 Заявить о нарушении